Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2014 року м. Київ справа № А/800/82/14 (875/98/14)

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого суддіМороз Л.Л. (доповідач),СуддівГорбатюка С.А., Шведа Е.Ю., секретар судового засідання Марчук Л.А., Загородньої М.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Ларіної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі № 875/98/14

за позовом ОСОБА_6

до Центральної виборчої комісії

про часткове скасування постанови Центральної виборчої комісії від 27 вересня 2014 року № 1247 та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

29 вересня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про скасування постанови ЦВК від 27 вересня 2014 року № 1247 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6» (далі - Постанова ЦВК № 1247) у частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_6 в одномандатному виборчому окрузі № 223 та зобов'язання ЦВК розглянути заяву ОСОБА_6 про реєстрацію його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 223 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Позивач вважає протиправною постанову ЦВК № 1247 у частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_6, оскільки вона винесена відповідачем на підставі помилкового висновку щодо відсутності серед документів, поданих позивачем для реєстрації кандидатом у депутати, документу, зазначеного у пункті 2 частини другої статті 55 Закону України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон № 4061-VI), а саме автобіографії кандидата в депутата.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року ОСОБА_6 03 жовтня 2014 року звернувся до Вищого адміністративного суду України із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі; представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та правильність правової оцінки обставин справи та застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено Київським апеляційним адміністративним судом 22 вересня 2014 року ОСОБА_6, з метою реалізації свого права бути обраним до органу законодавчої влади України, подав до ЦВК: заяву про самовисування, автобіографію, документ про внесення грошової застави, фотографії, ксерокопію паспорта, передвиборчу програму.

Постановою ЦВК № 1247 відповідач відмовив у реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що подана позивачем автобіографія не містить відомостей по час його проживання на території України, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах) та партійність, тому не може вважатись автобіографією у розумінні пункту 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI.

Відмовляючи у задоволенні позову, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що ЦВК довела наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI, як підстава для відмови у реєстрації кандидата у депутати.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками Київського апеляційного адміністративного суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

За змістом частини другої статті 55 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею документів, зазначених у цій статті.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою про прийняття документів, виданою ЦВК на підставі частини четвертої статті 55 Закону № 4061-VI, 22 вересня 2014 року для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 223 відповідно до частини другої статті 55 Закону № 4061-VI ОСОБА_6 особисто пред'явлено паспорт та подано, а ЦВК прийнято, такі документи: заява про самовисування кандидатом у народні депутати України; автобіографія кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді; документ про внесення грошової застави; 4 фотографії; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата; передвиборна програма кандидата у депутати.

Зокрема, в автобіографії ОСОБА_6 зазначив, що у березні 1985 року він переїхав в Україну, при цьому зазначив час проживання в Україні без відомостей про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність.

Відповідно до частини третьої статті 60 Закону № 4061-VI помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

На думку колегії суддів, аналіз положень частини другої статті 55, пункту 2 частини першої статті 60, частини третьої статті 60 Закону № 4061-VI свідчить про те, що однією з обставин, з якою закон пов'язує наявність підстав для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України, є неподання визначених законом документів; у випадку ж наявності помилки і неточності у змісті поданого документа, зазначене може бути усунено шляхом внесення відповідних виправлень та не може бути підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Крім того, Європейський суд з прав людини у виборчих справах щодо інших країн, зокрема, у рішенні «Краснов та Скуратов проти Російської Федерації» від 19 липня 2007 року, визначає поняття «надмірного формалізму», коли в документі відсутня якась назва або реквізит, це вважається органами влади не помилкою (неточністю), а відсутністю самого документу. Таким чином, Європейський суд з прав людини вважає хибною практикою факт позбавлення органами виконавчої влади заявника можливості приймати участь в виборах у зв'язку з можливим неподанням заявником точної інформації про свою зайнятість, через що в подібних правових ситуаціях суд вважає відсутнім розумне співвідношення пропорційності між застосованим заходом і законною метою.

Таким чином, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати міг бути факт неподання автобіографії, а не її оформлення із порушенням вимог пункту 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI, яке полягає у відстуності певних відомостей.

Тобто, на думку колегії суддів, викладений у постанові №1247 висновок ЦВК про те, що подана позивачем автобіорафія не є автобіографією у розумінні приписів пункту другого частини 2 статті 55 Закону № 4061-VI, є помилковим, оскільки наявність недоліків або неточностей у поданих кандидатом на реєстрацію документів не може свідчити про відсутність таких документів взагалі.

ЦВК, враховуючи наявність недоліків або неточностей, неправомірно не скористалася наданими їй приписами частини 3 статті 60 Закону № 4061-VI повноваженнями щодо забезпечення реалізації прав осіб, які подають заяви про реєстрацію кандидатами у народні депутати, щодо можливості виправлення помилок і неточностей, допущених у поданих такими особами документах.

Враховуючи що ОСОБА_6 подано до ЦВК усі необхідні документи, у тому числі автобіографію кандидата в депутати, колегія суддів дійшла висновку про протиправність постанови ЦВК № 1247 у частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_6 в одномандатному виборчому окрузі № 223, оскільки вона прийнята неправомірно та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування у відповідній частині.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання ЦВК зареєструвати ОСОБА_6 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 223 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, з огляду на наступне.

У відповідності до частини 7 статті 113 Закону № 4061, у разі визнання судом рішення відповідної виборчої комісії протиправним, у тому числі з питання визнання голосування на виборчій дільниці недійсним, встановлення підсумків голосування, встановлення результатів виборів депутатів, рішення з цього питання приймає виборча комісія, рішення якої було визнане протиправним, або виборча комісія вищого рівня на підставі рішення суду. При цьому, якщо рішення не було визнане недійсним з формальних підстав, виборча комісія не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, визнане судом протиправним.

З огляду на імперативність норми частини 7 статті 113 Закону № 4061, враховуючи положення частини 2 статті 11, частини 1 статті 177 Кодексу адміністративного судочинства, та у зв'язку з тим, що визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання ЦВК розглянути подані позивачем документи не призведе до повного захисту прав позивача, оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася 30 вересня 2014 року, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_6 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 223 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із постановленням нового, про задоволення позову.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 27 вересня 2014 року № 1247 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6» у частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_6 в одномандатному виборчому окрузі № 223.

Зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_6 в одномандатному виборчому окрузі № 223 на позачергових виборах народних депутатів України від 26 жовтня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: